В Японії активно розвивають та тестують передові технології для морських плавучих сонячних електростанцій (СЕС). Оскільки країна має обмежену площу суходолу та складний гірський рельєф, морські акваторії стали головним майданчиком для розгортання масштабних об’єктів відновлюваної енергетики.
Проєкт у Токійській затоці (Tokyo Bay eSG)
Один із найважливіших демонстраційних проєктів реалізує голландсько-норвезька компанія SolarDuck у партнерстві з японськими гігантами Tokyu Land Corporation та Kyocera Communication Systems.
• Стійкість до штормів: У Токійській затоці встановлено пілотну морську плавучу платформу «Teal» потужністю близько 80–100 кВт. Платформа розроблена спеціально для відкритих морських умов і вже успішно пройшла випробування екстремальною негодою, витримавши потужний тайфун Ампіл без пошкоджень.
• Автономна логістика: Для мінімізації потреби в підводних кабелях віддалені морські платформи планують інтегрувати з безпілотними автоматизованими парусними суднами від компанії Everblue Technologies, які транспортуватимуть накопичену в акумуляторах енергію на берег.
Дзеркальні та рухомі системи
Хоча класичні плавучі СЕС використовують традиційні фотоелектричні модулі, японські інженери паралельно тестують системи дзеркальних концентраторів та трекерів для підвищення ефективності:
• Слідування за сонцем: Компанії на кшталт Smart Solar International розробили сонячні установки з рухомими алюмінієвими дзеркальними барами, які обертаються за рухом сонця і фокусують промені на високоефективні сонячні елементи. Це подвоює виробіток енергії порівняно зі звичайними статичними панелями.
• Екологічний ефект: Плавучі конструкції створюють на поверхні води своєрідне «дзеркало», що знижує випаровування води та блокує надмірне розростання шкідливих водоростей, захищаючи природну морську або озерну екосистему.
ШІ-екосистеми для моніторингу
Паралельно з енергетичними платформами, Японське агентство морських наук і технологій (JAMSTEC) розгорнуло екологічну ШІ-систему. Вона використовує дані глибоководних досліджень для автоматичного виявлення, класифікації та підрахунку сміття і пластику на морському дні навколо островів, забезпечуючи чистоту акваторій, де розгортаються нові енергетичні об’єкти.
Японія планує масштабувати ці технології до гігаватного рівня, створюючи повністю автономні енергетичні морські кластери.